За вікном 2019 рік, а в Україні й досі суто
патріархальна система влади. У будь-якій ланці влади, особливо чим вона вища,
домінують чоловіки, і це вкрай неправильно. Не тому, що якась стать краща чи
гірша, а тому, що ми різні по суті, а в управлінні перш за все важливий баланс. Жіноче населення України – 54%, але голос жінки не
чути, проблеми та потреби жіночого населення України залишаються другорядними.
У
Херсоні за підтримки Програми розвитку ООН в Україні стартував проект Фонду
громади Херсона «Захист» : «Жінка у політиці – зміни в країні», мета
якого – підвищення спроможності обраних за конкурсом 25-ти жінок-лідерок з
Херсонської та Миколаївської областей у підготовці до виборчої кампанії у
місцеві ради. Це річна програма навчання та підтримки жінок – майбутніх
кандидаток, яка складатиметься з двох 3-денних навчально-практичних модулів і
менторської підтримки самостійної роботи учасниць над програмами особистого
росту, підготовки до участі у виборах до місцевих рад та реалізації власних
ініціатив у громадах. Курс охоплює ключові аспекти виборчого
законодавства і його практичне використання. Основний акцент-
на правилах і процедурах, які впливають на здатність чоловіків та жінок брати
участь у виборах і політичному процесі на рівних засадах. Але найголовніше
завдання – надати жінкам впененості у власних силах: щоб подолати суспільні
стереотипи буцімто «місце жінки – на кухні», згуртувати жінок та показати,
наскільки вони важливі для суспільства. Тоді вони робитимуть впевненіші кроки.
25 жінок,
які стали учасницями програми, обрані з 135 бажаючих на конкурсний основі, й саме
вони з 6 по 8 жовтня пройшли перший очний навчальний модуль. Тренінги експертів
міжнародного рівня Максима Єлігулашвілі та Олени Матвійчук були насиченими, цікавими та такими, що відповідали
очікуванням жінок-лідерок. Наприклад, учасниця Юлія Черкова говорить: «Три
насичених дні надали платформу для роздумів та подальшому розвитку себе й своїх
цілей в майбутньому !!! Я дуже
задоволена, високий рівень тренерів та інформативна наповненість – 200%». А
Ірина Завадська зробила для себе такі висновки: «Чим глибше розвертаю план дій,
тим більше питань виникає, які треба вирішувати… і кожне важливе та нелегке.
1. Я розумію, що ставши депутатом, я свідомо йду на те, що буду поганою.
Незалежно від того, як я буду працювати, що б я не робила, завжди найдуться ті,
кому щось не сподобається. Це нормально, всім подобатись неможливо.
2. Я розумію, що мені потрібна буде підтримка, підтримка не тільки друзів і
рідних, і над цим теж треба працювати. Я розумію, що будуть ті, хто буде
перешкоджати. Це не тільки неприємно, ще й місцями небезпечно.
3. Я розумію, що систему не зламати, її треба змінювати. Змінювати так, щоб не
зашкодити ні людям, ні місту, ні собі. Змінювати в першу чергу в голові
кожного.
4. Я розумію, що в політику йдуть, в основному, заради захисту та розвитку свого
бізнесу. Тоді є заради чого так ризикувати… А мені не треба нічого захищати
особистого, мене все влаштовує і в особистому житті у мене повна гармонія. Так
навіщо мені ОЦЕ все?
Спробую відповісти…
Я не можу, коли в мене вдома непорядок або щось зламане, або навмисно хтось
псує речі та коли тринькається бюджет, як в тому анекдоті: “Мішенька
знайшов у батьків заначку і купив на всі гроші цукерок. Тепер смокче вся
родина”. Це стосується і мого міста, і моєї країни. Мені так дискомфортно,
і я починаю все “ставити на свої місця”. Я вважаю, що кожна людина
має право на гідне життя.
Вважайте це моєю особливістю.
Якщо до рівня країни мені ще не дострибнути, то працювати на рівні міста і
намагатися наводити в ньому лад, вважаю цілком можливим.
«Ти больна!» – кажуть мені чоловік і друзі, -«Навіщо воно тобі треба?»
Але якщо так будуть думати всі, то хто буде це робити?
У чому двоякість-
В собі я впевнена.
Не впевнена в людях. Чи потрібно це людям? Люди, вам це потрібно?»
Ось такі
роздуми учасниць після насичених тренінгів.
А після триденного навчального марафону до проекту за власним бажанням
долучився відомий експерт з Молдови Сергій Остаф, який провів з учасницями
проекту індивідуальні сесії, під час яких з’ясовувалися аспекти діагностики та здійснювався аналіз
індивідуальних якостей та тих необхідних професійних якостей, які допоможуть
жінкам стати активними, ефективними та реалізованими в публічних процесах.
Тож тепер до наступного очного модуля,
який відбудеться у січні 2020 року, у
жінок – напружена самостійна робота.
А у виборців час задуматися про свою
підтримку жінок-кандидаток до місцевих влад??? Чоловіки загралися в політику й
чомусь вважають вирішення соціальних проблем другорядними, велика частина з них
скоріш спрямовує свої дії на те, де можна отримати фінансовий ресурс. Тож надія
– на жінок, яким соціальні проблеми болять особливо!
